Газета "Запорозька правда"  від 22 жовтня 2015 року

Олена Муха

Для когось це засіб відпочити, для когось вона має релаксуючий ефект… А от для головного диригента академічного симфонічного оркестру, Почесного запоріжця Вячеслава Реді музика – це життя, професія і сенс буття. 

- До музики я прийшов іще в ранньому дитинстві, - розповідає Вячеслав Редя. – Пам’ятаю, як у нашій оселі завжди звучали пісні. Любов до мистецтва мені прищепили батьки, які вчасно побачили, що я небайдужий до ритмів і до музики. Уже в п’ятирічному віці мене відвели до музичної студії м. Макіївки (саме звідти родом наш герой – авт.), де я рік провчився грі на баяні. Мій педагог порадив мені йти до музичної школи. У шість років уже вмів підбирати мелодії на слух. Міг зіграти те, що співалося в нашій родині – пісні «Рідна мати моя» та інші. Тому, зважаючи на такі здібності, мене взяли одразу до другого класу. Зі мною займалася професійний педагог Олена Вітко (взагалі, мені все життя щастило на хороших учителів і людей). Тоді було музичне училище у Жданові (нині Маріуполь – авт.), де я був наймолодшим на курсі. Педагогом у мене був Анатолі Шеляг. Уже в музичному училищі я почав збирати платівки, купляв партитури, робив оркестрові аранжування і мрія стати диригентом. Пам’ятаю, коли мій педагог дав мені вперше поди ригувати оркестром. Тоді для мене це було шоком. Адже оркестр – це маса звуків, які ллються на тебе і ти маєш увесь цей потік упорядкувати.

Перша платівка, яку купив Вячеслав Редя, - це була перша симфонія Чайковсього «Зимние грезы». Його надзвичайно надихнула друга частина цієї симфонії – «Угрюмый край, туманный край».Закінчивши музучилище у 1974 році, вступив до Київської консерваторії імені Чайковського, де знову ж таки був наймолодшим на курсі. Навчався на оркестрово-народному факультеті (викладач по диригуванню Микола Газулов), грав у народному оркестрі і факультативно займався оперно-симфонічним диригуванням. 

Після консерваторії Вячеслав Редя відслужив в армії, за направленням поїхав до Луганської філармонії. І все ж таки вирішив вступити на оперно-симфонічний факультет. Відтак повернувся до Києва і з 1982 по 1986 роки навчається на омріяному оперно-симфонічному факультеті,опановуючи мистецтво диригування. Закінчивши консерваторію, прибув до Запорізького симфонічного оркестру.

-Приїхавши сюди, то був приємно вражений красою, історичністю й акустикою нашого концертного залу, який вважається одним із кращих у Європі, - згадує диригент. -А місцевий симфонічний оркестр – величезний колектив професіоналів. 

Невдовзі, восени 1986 року, на традиційному відкритті сезону, головний диригент Людвіг Яновицький відмовляється диригувати. Директор викликає Вячеслава Редю і пропонує продиригувати. Для молодого диригента це чудовий шанс показати свою майстерність, він одразу погодився.

Далі було насичене гастрольне життя. Репертуар різноманітний, насичений українськими творами. А в 1987 році Вячеслава Редю призначили головним диригентом симфонічного оркестру. Зараз Маестро перебуває у творчому пошуку. Філармонія – то його другий дім, а оркестр – друга родина, з якою диригент готує нові твори.

Тож, у цей світлий день ювілею бажаємо Вячеславу Васильовичу успіхів у творчості, реалізації всіх як професійних, так і життєвих задумів, натхнення. Дякуємо за  світло душі й красу музики,шановний маестро!