"Запорізька правда". - 2015. - №72. - 27 червня

Автор Ганна КЛІКОВКА

Фото Олександр ПРИЛЕПА

Ольга Беженарь: бандура розповідає про Україну

У пісні - душа нороду, а "Запорожці" - улюбленці глядачів

НАПЕРЕДОДНІ Дня Конституції Запорізька обласна філармонія презентувала землякам і гостям міста безцінний духовний дарунок. На Хортиці, у фольклорно-етнографічному комплексі "Кінний театр "Запорозьки козаки" відбулося ландшафтне театралізоване дійство за мотивами опери Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм".

Сюди, на сакральне місце древньої Хортиці зібралося стільки людей, що справді яблуко ніде було впасти. Прикметно, що багато молодих родин привезли з собою діточок, щоб змалку прилучатися до історії свого народу.

Артисти хвилювалися подалі від глядацьких очей, а керівник проекту, генеральний директор філармонії, заслужений працівник культури України Ірина Конарева - між людьми. Їй дуже хотілося бачити, з яким настроєм прийшли запоріжці на виставу, як її сприймають, зрозуміти, що працювали з колективом недарма. І - надихнутися на нові роботи уже після літньої перерви.

- Ми взялися за цю складну постановку, щоб у такий складний для країни час збудити в людях хвилю любові - до нашої землі, її багатостраждальної історії, роду і народу, який вийшов боротися за гідне життя. Творчий колектив і сам перейнявся таким високим почуттям патріотизму, - зазначила Ірина Едуардівна. - Унікальність масштабного ландшафтного проекту полягає у поєднанні музичного матеріалу самої опери з сучасними вимогами до видовищних проектів, оригінальних технічних рішень та режисерських знахідок. У постанові зайняті колективи та солісти Запорізької філармонії, запрошені провідні оперні виконавці з Дніпропетровська. Скажімо, роль Карася натхненно виконує артист Дніпропетровського академічного театру опери і балету Юрій Суббот. Усього на сценічному майданчику водночас перебуває майже 150 учасників видовища: єдиний в області професійний козацький ансамбль пісні і танцю "Запорожці" під орудою заслуженого діяча мистецтв України Лілії Гринь; музична візитівка Запорізького краю - академічний симфонічний оркестр під керівництвом народного артиста України В'ячеслава Реді, яскраві солісти і танцюристи, вихованці школи козацького бойового мистецтва "Спас".

Глядачі дуже тепло сприймали виставу. Не шкодували оплесків. А про те, що на виставах, концертах артистів філармонії уже не вистачає глядацьких місць ні "у Глінці", ні на майданчиках під відкритим небом, свідчить про зростаючу популярність цього мистецького закладу у нашому місті.

Можна лише здогадуватися, як аплодувала знаменита Маріїнка Гулаку-Артемовському, коли на її підмостках 1863 року з'явилися українці. Щирі, "живі" Одарка з Карасем, ціле сузір'я співочих, талановитих людей із країни, яка і через віки не загубить своєї самобутності і заявить про себе цілому світові.

Це була перша українська опера. Прем'єра її відбулася, лише уявімо собі - сто п'ятдесят два роки тому у Санкт-Петербурзі, в Маріїнському театрі. Гулак-Артемовський був одержимий ідеєю вивести на сцену театру близькі йому образи українського народу, його побут і пісню. Розповісти світові, якою є його рідна Україна. Вочевидь, страждав за нею. Ця ідея підкріплювалася багаторічною дружбою з Тарасом Шевченком, відомим істориком Миколою Костомаровим. Семен Гулак-Артемовський повертає нас у далекі болісні для України часи, коли після знищення Запорозької Січі московськими військами 1775 року частина запорожців втекла у тодішню Туреччину. Важко складалася їхня доля на чужині - турецький уряд намагався використати козаків як військову силу, спрямовану проти їхньої Вітчизни. Відтак під час російсько-турецької війни частина запорожців повернулася в Росію, а задунайська Січ була знищена. Ці події автор вільно переосмислив, переніс їх у

XVIII століття. Зміст опери не в цих трагічних подіях, радше в утвердженні ідеї любові до Батьківщини, пристрасному прагненні повернутися в Україну.

Чому обласна філармонія взялася за таку масштабну глибоку і колоритну постановку? Адже поціновувачі оперного мистецтва мали змогу на початку року побачити яскраву музично-сценічну версію шедевру української класики - оперу Семена Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" на сцені Національної опери України. Це філігранне прочитання і відтворення шедевру композитором Мирославом Скориком та головним режисером Анатолієм Солов'яненком, безсумнівно, не залишилося непоміченим на теренах оперного мистецтва.

А у Запорізькій обласній філармонії ризикнули не позмагатися, ні, просто перенести дійство туди, звідки видно всю Україну - на Хортицю!

Ландшафтне театралізоване дійство за мотивами опери відбулося дуже вчасно - напередодні Дня Конституції. Саме зараз у всіх нас - думи про Україну. Про ту кляту війну, котра не дає спокою людям, які втомилися журитися, прощатися, битися і страждати, а хочуть просто жити і працювати. А ще - про реформи, яких хочеться більше і швидше. Про наших дітей і онуків, яким потрібна Україна вільною, незалежною й неподільною. А отже, ми думаємо про духовне, про те, що не вмирає, що має живити націю. Саме тому, з думою про вічне, що є в кожному з нас, колектив митців обласної філармонії і здійснив цей проект. Він удався, він дуже гармонійно вписався в наші серця, наш настрій.

Головний режисер, заслужений діяч мистецтв України Анатолій Галімон, зазначив, що своє дітище вони виносять на люди вп'яте, на сценічних майданчиках просто неба.

- Тут допомагає нам сама Хортиця. Неперевершеною є атмосфера та енергетика, своєрідні неповторні декорації, в поєднанні з професіоналізмом майстрів сцени, переносять глядача у ті славетні часи, коли в суспільне й духовне життя України наче увірвався вітер змін: на очах іншими ставали політичні реалії, спосіб життя, спосіб мислення. Зараз ця тема є дуже актуальною для українців. Дуже символічні слова промовляє там, за Дунаєм, турок, ніяк не второпавши, що їм треба, цим українцям: є земля, є робота, живіть і радійте. А вони рвуться додому! У цьому - високий сенс вистави. Величезну роботу на високому професійному рівні зробила Лілія Гринь зі своїми "Запорожцями". Мені було дуже приємно з ними працювати. Це моя перша така знакова режисерська робота, і я тим щасливий.

Варто відзначити чудову командну роботу учасників театралізованого дійства. Кожен відмінно попрацював на загальний результат. Вийшла, наприклад у козацький гурт Ольга Беженар зі своєю бандурою і полилася така прекрасно-заворожуюча мелодія - туга за Україною на чужині. Усього якихось хвилин десять, а який промовистий щемний епізод до загальної картини! Професійною і щирою визначалася гра артистів філармонії Юлії Якси, Миколи Квєткова, Маріанни Рябошлик. За лаштунками чітко й злагоджено працювали головний хормейстер Сергій Черногор, керівник оркестру Олег Краєвський, балетмейстер Олег Кравець, грамотно технічно забезпечив виставу Руслан Лежньов. А скільки насолоди отримали глядачі від бездоганного вишколу юних вихованців дитячо-юнацької школи "Спас". Було б несправедливо не згадати тих, хто доправляв глядачів на Хортицю, це водії ТОВ "Старавто" (директор Д.Н.Труфанов). Адже дістатися острова громадським транспортом усе ще неможливо.

І, звісно, головним "спонсором" проекту виступила наша славна Хортиця. Десь там, у високості, серце Семена Гулака-Артемовського, безсумнівно, раділо і щасливо дякувало...

Джерело: http://www.zp-pravda.info/index.php?option=com_content&view=article&id=8526