Фільтрувати матеріали за датою: Вівторок, 20 жовтня 2020 — Запорізька обласна філармонія

  Маестро запрошує!

Концерт академічного симфонічного оркестру

Головний диригент - народний артист України В'ячеслав Редя

         Митець. Артист. Диригент. Улюбленець публіки. Йому 65! Він сповнений енергією, натхненням та щирою впевненістю, що Музика - це душа миру!

         Народний артист України В’ячеслав Редя та академічний симфонічний оркестр Запорізької обласної філармонії запрошують усіх меломанів, друзів та шанувальників високого мистецтва на справжнє свято Музики - яскравий концерт "Маестро запрошує!"

         Харизматичного ювіляра В'ячеслава Редю привітають артисти-віртуози, популярні та улюблені глядачами зірки сцени: народна артистка України Богдана Півненко (скрипка, Київ), заслужений артист України Олександр Рукомойніков (саксофон, Київ) та лауреат міжнародних конкурсів, солістка Харківського Національного театру опери та балету Юлія Антонова (сопрано, Харків).

         Шедеври світової класики, хіти сучасності, сюрпризи від Маестро, солістів оркестру та гостей подарують вам незабутні враження!

         Маестро – запрошує! 20 та 21 жовтня, концертний зал імені Глінки. Початок о 18.00

Квитки продаються в касі філармонії та на сайтах filarmonic.zp.ua і musin.zp.ua

Телефон каси обласної філармонії236-44-67

Телефони білетної агенції   musin.zp.ua (061) 701-0-107

                                                                    (093) 701-0-107

                                                                    (098) 701-0-107

                                                                    (099) 701-0-107

Опубліковано в Афіша

Сайт ЗАПОРОЖСКОГО ГОРОДСОКГО СОВЕТА

Публикация 20.10.2020

Сегодня исполнилось 65 лет известному запорожскому и украинскому дирижёру, Народному артисту Украины Вячеславу Реде. С праздником его поздравил и городской голова Владимир Буряк.

Вячеслав Редя уже много лет является художественным руководителем и главным дирижером академического симфонического оркестра Запорожской областной филармонии. Под его руководством коллектив достиг многих творческих успехов, стал известным среди поклонников музыки по всей Украине. Симфонический оркестр регулярно выступает в разных регионах Украины, других странах, плодотворно сотрудничает с украинскими композиторами и проводит авторские концерты.

Известный запорожский музыкант стал одним из инициаторов проведения в Запорожье Всеукраинского фестиваля детского и юношеского творчества «Аккорды Хортицы». За эти годы фестиваль приобрел статус международного и подарил миру много молодых талантов, которые представляют не только Украину, но и другие страны мира.

Сегодня свой день рождения Вячеслав Редя также встретил на рабочем месте в концертном зале им. Глинки, где проходила репетиция симфонического оркестра. Поздравить метра пришли не только представители коллектива Запорожской областной филармонии, но и многие другие запорожцы. Среди них и городской голова Владимир Буряк.

- Не подлежит сомнению, что вы являетесь одним из метров украинского музыкального искусства. Вы не только известный дирижер, но и смогли создать такой выдающийся коллектив - симфонический оркестр, который своими выступлениями достойно представляет Запорожье, - сказал Владимир Буряк.

Ссылка на сайт: https://zp.gov.ua/ru/articles/item/8644/vladimir-buryak-pozdravil-izvestnogo-dirizhera-s-dnem-rozhdeniya

Опубліковано в Новини

 ПРАВДА. ZP

Наталія Зворигіна

Публікація 20.10.2020

Перший досвід за диригентським пультом нині народного артиста України, а на той момент – студента Маріупольського музичного училища  В’ячеслава Реді викладачі оцінили на «трійку».

ДосьєЗП

В’ячеслав Редя ( народився 20 жовтня 1955Макіївка) — український диригент, народний артист України (1997), кавалер ордена «3а заслуги» ІІ та III ступеня і ордена Преподобного Нестора-літописця УПЦ, лауреат міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна». Член-кореспондент Петровської академії наук і мистецтв (м. Санкт-Петербург, Росія). Почесний громадянин міста Запоріжжя.

Народився у Макіївці. Закінчив Маріупольське державне музичне училище, згодом Київську консерваторію ім. П. Чайковського в класі Вадима Гнєдаша (у 1979 році — оркестровий факультет, у 1986 році — факультет оперно-симфонічного диригування). Стажувався в оркестрах: Державної телерадіокомпанії України, Великого театру Росії, оркестрі Північної Угорщини (під керівництвом Народного артиста Росії професора Юрія Симонова, 1996 р.). З 1987 року — художній керівник і головний диригент симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії.

Під керівництвом В’ячеслава Реді колектив став центром музичної культури Запоріжжя, завоював повагу як професіоналів, так і численних шанувальників музики. Цьому сприяли щедра музична обдарованість маестро, його високий професіоналізм, артистизм, організаторський талант, висока працездатність. За ініціативою диригента з 2000 року у Запоріжжі щорічно проходять Всеукраїнський фестиваль дитячого і юнацького мистецтва «Акорди Хортиці», міжнародний фестиваль «Бароко та авангард»; ним засновані концертні цикли «Нові імена», «На сцені — юні музиканти», «Відродження». Оркестр проводить велику музично-просвітницьку роботу серед дітей та молоді, даючи щорічно понад 40 концертів для цієї аудиторії, бере участь у відомих фестивалях в Україні і за кордоном («Київ Музик Фест», «Музична весна» в Угорщині, фестиваль оперної музики у Північній Кореї та інші), плідно співпрацює з українськими композиторами — проводить авторські концерти, виконує прем’єрні твори. У 2003 році колективу присвоєно звання академічного.

Традиційно у свій день народження Маестро В’ячеслав Редя дарує прихильникам симфонічної музики прекрасний концерт, програму якого складають справжні  світові шедеври. Зазвичай, бажаючих відвідати його не вміщує великий концертний зал Запорізької обласної філармонії. Тому іменинник вже кілька років поспіль, прагнучи задовольнити якомога більше шанувальників, проводить такий концерт двічі. Не виключення і нинішній – ювілейний день народження Маестро. Концерти відбудуться 20 та 21 жовтня з дотриманням  всіх засторог, пов’язаних із карантинними заходами.

Напередодні події В’ячеслав Редя поділився із нашими читачами спогадами про своє становлення як музиканта і диригента, розказав про сюрпризи  святкової концертної програми і повідомив про творчі плани.

– В’ячеславе Васильовичу, як до Вас прийшло усвідомлення, що музика – Ваша доля, а бути диригентом – справа життя?

– Першими мій потяг до музики  помітили батьки. І я вдячний їм, що вони повели мене до музичної студії місцевого палацу культури. Тоді мені було лише п’ять років. І зрозуміло, я навіть і не думав про свою долю. А от  викладач у студії відмітив мій потяг до музики і порадив віддати мене до музичної школи. Я навчався там по класу баяна і згодом вступив до Маріупольського музичного училища. І саме там, опановуючи оркестрову справу,  вперше став за диригентський пульт і …був шокований.

На мене нахлинула справжня потужна лавина різних звуків, які навіть за приблизними мірками важко було назвати мелодією. Але підкорюючись диригентській паличці,  ця какофонія перетворилася на чудовий твір музичного мистецтва. І мене це перетворення буквально зачарувало. Гадаю, саме тоді я й відчув перший поклик до справи свого життя. Потім з третього курсу училища у нас почалося викладання диригентської справи. І мене це захопило. Я придбав першу  у своєму житті партитуру  Симфонії №1 «Зимові мрії» Чайковського  і намагався  слідкувати по ній  за виконанням по телевізору  цього твору Московським державним симфонічним оркестром під управлінням народного артиста СРСР Євгена Світланова.  Але нічого не міг зрозуміти.. Бо там є і вертикалі, і  горизонталі… я не розумів, що з цим всім робити. Тож звернувся по допомогу до викладача. Потроху розвиднювалось. Щоб краще  розбиратися, домовився із двома студентами-піаністами, вони грали  мені в чотири руки. А я пробував диригувати. Мені здавалося, що вже опанував справу. Але на першому іспиті з диригування викладачі поставили мені… «трійку». Тоді я зрозумів, якщо хочу стати диригентом, треба багато і довго  вчитися. Саме цей іспит із такою занизькою як для мене оцінкою став тим переламним моментом, який спонукав  серйозно задуматися про подальшу долю. Тому й вирішив вступати до Київської консерваторії на оперно-симфонічний факультет. Але туди приймали лише з вищою музичною освітою. Тому змушений був спочатку закінчити факультет оркестрових народних інструментів по класу баяна, потім  відпрацювати за розподілом, відслужити в армії і тільки тоді здобув право вступити на омріяний фах. Втім отримати право вступити і реально подолати вступний бар’єр – це різні речі. Але мені це вдалося. Я попав у клас  видатного Майстра – головного диригента  оркестру Українського радіо і телебачення, народного артиста УРСР, професора Київської консерваторії   Вадима Гнєдаша. На факультеті нас було тільки двоє учнів. Він є представником видатної диригентської школи. І мені пощастило, що моє фахове становлення проходило під його керівництвом. Його заповітом для мене стало напуття «Ні дня без оркестру!». Тож я практично весь свій вільний час проводив на репетиціях чи концертах симфонічних оркестрів,  прагнув переймати майстерність у провідних диригентів того часу. У нас на гастролях виступали такі майстри як   Маркевич, Мравинський, Світланов, Сімонов, Рождественський. Я із запалом відвідував всі ці концерти. Мені навіть пощастило попасти на виконання опери Шостаковича «Катерина Ізмайлова». На прем’єрі був присутній сам Дмитро Дмитрович, геній ХХ сторіччя.

Одним із видатних диригентів того часу був і  Фуат  Шакірович Мансуров. Окрім того, він був і надзвичайно талановитим  у багатьох інших сферах. Зокрема, знав чимало іноземних мов, і гастролюючи по світу, проводив свої репетиції на мовах країн перебування. Всі музичні твори, які диригував, він  знав напам’ять. Практично ніколи не викладав на диригентський пульт партитури. Тому коли він одного разу вів репетицію з симфонічним оркестром у Туреччині, багатьох здивувало, що зрідка він все ж звертався до якоїсь чималої книги на пульті. Після репетиції з’ясувалося: то був російсько-турецький словник. Одного разу він перебував із гастролями у Києві. На репетиції  відпрацьовував з оркестром  симфонію  Густава Малера. Я за звичкою сидів на цій  репетиції у першому ряду глядацької зали. На жаль, цей музичний твір виявився дуже рідкісним, тому я не зміг здобути його партитуру і змушений був час від часу заглядати Майстру під руку, щоб подивитися у ноти. Він помітив це і спитав, чому я так роблю. Коли я пояснив, він подарував мені цю партитуру із власним автографом.

Мій майстер Вадим Гнєдаш, сприяючи моєму фаховому розвитку, створював чимало можливостей напрацювати власний  диригентський досвід.  Він брав мне на репетиції свого оркестру, на записи,  стимулював мої спроби диригувати. Зокрема, у період, коли класична симфонічна музика була особливо затребувана на радіо і телебаченні. Мова про той час, коли у Радянському Союзі через смерть своїх попередників дуже часто змінювалися генсеки. Тоді ця музика мала звучати у прямому ефірі  чи не цілодобово. І мій професор  дозволяв мені диригування у прямому ефірі. Адже на радіо не видно, хто саме стоїть за диригентським пультом. Кращої практики годі було й бажати!

Після завершення навчання у 1986 році я потрапив на роботу за розподілом  до Запоріжжя, а в січні 1987 був призначений головним диригентом нашого симфонічного оркестру.

 – У ті часи у нашому обласному центрі  симфонічна музика була непопулярною. Тепер у це важко повірити, але часом слухачів у залі опинялося в рази  менше, ніж виконавців в оркестрі на сцені. Як Вам вдалося кардинально змінити ситуацію?

– Перше, що я зробив, запропонував відмовитися від абонементів, а продавати квитки у вільному доступі. Тоді ж як було: абонементи розповсюджували на підприємствах через організаторів слухачів-глядачів, і працівникам заводів легше було придбати ці квітки, вони коштували копійки, а на концерти не ходити, бо не було зацікавленості. Тому зали були порожніми на концертах. Наступний крок – відмінили норми концертів. Просто неможливо було якісно підготувати повноцінні концертні програми на ту кількість концертів, яка нормувалася симфонічному оркестру  на місяць. Важливе значення мала й широка популяризація симфонічної музики – ми виступали з концертами на майданчиках  у парках, скверах, на  площах нашого обласного центру і виїжджали із гастролями  по області. У Запоріжжі ми були частими гостями, зокрема,  у парку «Дубовий гай». Також я запропонував запрошувати на виступи до Запоріжжя провідних майстрів загальнодержавного рівня і закордоння. Окрім того, стали готувати прогами із творів наших  сучасних видатних композиторів. В їх числі – Євген Станкович,  Мирослав Скорик-нещодавно  творча громадськість оплакала його смерть, Олександр Костін,  Андрій Ешпай, В’ячеслав Овчинніков. Готували і концерти з програмами із творів запорізьких композиторів. Також чималу увагу приділили музичному вихованню дітлахів і молоді. В оркестрі провели низку реформ. Почали набирати артистів оркестру за конкурсом. До нас поїхали талановиті виконавці з різних куточків Радянського Союзу- з Уфи, Омська, Північного Кавказу, Білорусі. Конкурс сягав 8 здобувачів на місце. Також змінили репертуарну політику. Почали експериментувати – включали  у програму окрім творів класичної симфонічної музики  ще й естрадну,  популярну, тощо. Водночас важко було зрушити  ситуацію з мертвої точки. Але потроху вона почала змінюватися на краще. Сьогодні наш результат не може нас не радувати.

– Пане В’ячеслве, з висоти вашого творчого фахового досвіду скажіть, диригент – це хто?

– Певною мірою режисер. Фактично саме він, реалізуючи власне бачення,  визначає, як звучатиме той чи інший твір. Зрозуміло, що класична музика має виконуватися за сталими канонами. Але завдання диригента, знаючи традиції, надати таким музичним творам  нового, свіжого  звучання. Якщо готується до виконання твір сучасного композитора, намагаюсь поспілкуватися з автором  особисто, з’ясувати його бачення. Але все ж дозволяю собі привнести і щось своє. Зазвичай, композиторам такий підхід до душі. Особлива роль – у виконавців. Ми обговорюємо окремі штрихи. І вони  в обумовлених межах можуть додати щось своє. Але при всьому тому,  головний в оркестрі – диригент!

– Зазвичай Ваші концерти наповнені різноманітними музичним сюрпризами. Чим здивуєте слухачів цього разу – на ювілейному виступі «Маестро запрошує»?

– Це дуже відповідальний захід. Адже  приходять не просто шанувальники симфонічної музики, а  справжні знавці і поціновувачі. Їх здивувати і надихнути вже не так то й просто. Тому програму готував  дуже ретельно і прискіпливо. У першій частині традиційно – популярна класика. Родзинкою стане виконання найкрасивішої частити Симфонії № 2 Рахманінова. Також традиційно у концерті беруть учать видатні музиканти світового рівня. Мої друзі. Нині  народна артистка України Богдана Півненко (скрипка) виконає «Рондо Капричіозо»  Сен-Санса, заслужений артист України Олександр Рукомойніков (саксофон) – «Самбу» запорізького талановитого композитора Дмитра Савенка і «Танго-клаб» італійського композитора Малінеллі. З арією Цариці Ночі із опери Моцарта «Чарівна флейта» виступить солістка Харківського державного академічного театру опери і балету  Юлія Антонова (сопрано). Запоріжці вже полюбили цю співачку із дивовижним голосом широченного діапазону. На підтвердження пані Юлія виконає вокальний твір  Леонарда Бернстайна «Колись», який свого часу був хітом Барбари Стрейзанд. На концерті передбачємо і справжні сюрпризи. Богдана Півненко представить свою ученицю – лауреатку багатьох міжнародних конкурсів і нашого «Акорди Хортиці» юну скрипальку Сандру Василькову. Окрім того,  презентуємо наш новий проект – поєднання симфонічного оркестру і електронної музики. У концерті ми виконаємо один із творів «Вільні крила»  сучасного молодого українського композитора  Кирила Остапенка. Переконаний, такий експеримент дійсно здивує нашу публіку.

– Дійсно, програма ювілейного концерту вельми оригінальна. І всім, хто бажає стати учасником цієї події, раджу завчасно потурбуватися про квитки, бо  кількість їх обмежена. Але з цим концертом Ваша творча діяльність, пане В’ячеславе, вочевидь не завершується. Що далі?

– Хоч коронавірус і вніс чимало поправок, все ж життя триває. Мусили змінити дати наших  міжнародних конкурсів-фестивалів «Акорди Хортиці» та « Овації семи континентів». Останній   планували організувати для вокалістів спільно з італійськими колегами. Також готую нові програми із творів Моліпьєро, Шнітке, Стравинського.  Ще стільки чудових творів ми передбачаємо виконати для нашої найкращої у світі публіки!

Посилання на сайт: https://zp-pravda.info/2020/10/20/sohodni-den-narodzhennia-maestro-v-iacheslav-redia-zhodnoho-dnia-bez-orkestru/?fbclid=IwAR1gWVcm21trkRjvIDVYMO3NOXzqecqJ0EUkzWx-qzU5MflW2RFNIYR9xQo

Опубліковано в ЗМІ про нас

ИНДУСТРИАЛКА

Светлана Олейник

Публикация: 20.10.2020

Известный дирижер Вячеслав Редя рассказал о музыке и о личном

20 октября отмечает 65-летие главный дирижер академического симфонического оркестра областной филармонии, народный артист Украины Вячеслав Редя. День рождения Вячеслав Васильевич уже много лет традиционно празднует на сцене, концертом «Маэстро приглашает». Он состоится 20 и 21 октября в филармонии. Как обычно, все билеты раскуплены.

Изюминки и традиции

Для концерта «Маэстро приглашает» Вячеслав Редя всегда готовит что-то особенное. В этом году одной из изюминок станет исполнение произведения нашего земляка, живущего в Киеве, композитора Кирилла Остапенко «Вільні крила». Это — сочинение для симфонического оркестра с элементами электронного звучания. (Впервые в Запорожье симфонический оркестр дополнен диджейским оборудованием).

Изюминкой станет также выступление солистки Харьковского Национального театра оперы и балета Юлии Антоновой и саксофониста, заслуженного артиста Украины Александра Рукомойникова из Киева. Будут и другие сюрпризы. А начнется концерт симфонией № 2 Сергея Рахманинова — это одно из любимых произведений именинника.

— Вячеслав Васильевич, есть ли у вас традиции празднования дня рождения, кроме концерта «Маэстро приглашает»? — поинтересовалась «Индустриалка».

— Никаких традиций, потому что целый день занят концертом. Кто знает – пишет смс или в мессенджер, позже всем отвечаю. Потом обязательно встречаемся с родителями, у меня в один день с отцом день рождения. Раньше родители приходили на концерт. Но сейчас, в связи с эпидемиологической ситуацией, не рискую их приводить. Родители в группе риска, им уже по 91 году.

— Помните свое первое выступление в качестве профессионального дирижера?

— Это было здесь, в концертном зале имени Глинки, на открытии сезона в сентябре 1986 года. Волновался страшно! Как ни странно, собрался зал, потому что прошел слух, что приехал какой-то молодой дирижер. Исполняли 5-ю симфонию Чайковского и 1-й концерт Шостаковича для скрипки с оркестром. Я впервые дирижировал концерт Шостаковича. А симфонию Чайковского знал очень хорошо, это одно из моих любимых произведений.

— У вас есть традиция перед выходом на сцену?

— Это как устав оркестра. За час до концерта музыканты должны быть на работе, за полчаса – настройка. Гобой дает нотку «ля», как камертон. Это не просто причуда! Нужно еще раз проверить свое рабочее место, инструмент, посмотреть какое-то сложное место в своей партии. А бывало и так, что человек шел через дорогу и поломал ногу. Надо было срочно менять музыканта.

«И мы шли по шпалам с этим баяном»

— Как вы пришли в музыку?

— Благодарен родителям, что они заметили во мне музыкальные способности и в 5 лет отдали в студию при  ДК, а в 6 лет — в музыкальную школу в Макеевке, откуда я родом. Папа – вальцовщик, мама – бухгалтер.

Фортепиано купить было сложно. Я учился играть на баяне. Помню, как папа помогал нести мне баян, который сам бы я не донес. А жили мы далеко от музыкальной школы. Трамваи иногда не ходили. И мы шли по шпалам с этим баяном.

Мне повезло с педагогами. Я полюбил баян, у меня все получалось. Сцены особо не боялся, был какой-то азарт, чтобы сыграть красивее. Хотя волнение естественно, было и осталось до сих пор.

— А как поняли, что дирижер – это ваше призвание?

— Влюбился в профессию, когда учился в Ждановском музыкальном училище. Я купил пластинку с симфонией Петра Чайковского «Зимние грёзы»  и партитуру. Музыка растрогала меня до слез. А партитура оказалась для меня настоящим ребусом. А когда я услышал по телевизору эту симфонию в исполнении оркестра под управлением Евгения Светланова, это было для меня творческим шоком. Как можно руководить таким огромным коллективом и играть всем вместе так красиво! Симфонический оркестр – это универсальный инструмент.

В Киевскую консерваторию я поступал сначала на оркестровый-народный факультет. Затем поработал, отслужил в армии. А потом — сбылась мечта! Факультет оперно-симфонического дирижирования, на него принимали только с высшим образованием.

В 1986 году по распределению приехал в Запорожье. Мне повезло! Дирижеров много, безработных – тоже. Многие ходят в талантах, не имея работы. Я попал в профессиональный, доброжелательный коллектив.

Вспоминаю время, когда на сцене было 80 человек, а в зале – 20. Тогда была сумасшедшая норма оркестра – 12 концертов в месяц. (Сейчас норма 80 концертов в год). Это было невыполнимо и нельзя было добиться качества, хотя музыканты были хорошие.

«Необычной стала первая поездка оркестра в Южную Корею»

— Напомните, пожалуйста, как вам удалось сделать оркестр таким популярным?

— Изменили репертуар. Улучшили качество – обновили инструменты, провели конкурс на многие места, немножко омолодили коллектив. Отказались от абонементов, которые распространяли на предприятиях – это «живые» деньги, но не было людей в зале. Начали приглашать выдающихся музыкантов, композиторов. И публика пошла.

Стали проводить фестивали, один из них — международный конкурс-фестиваль детского и юношеского исполнительского творчества «Аккорды Хортицы». (В этом году из-за коронавирусной инфекции его решили не проводить).Еще воспитательный момент – концерты для детей. Дети выросли и теперь приходят в филармонию и приводят своих детей.

— В каких странах проходили гастроли симфонического оркестра, и какая поездка стала самой необычной?

— В Италии, в Южной Корее, в Сербии. Одно время у нас были такие маршруты – Венгрия-Австрия-Швейцария-Франция.

Необычной стала первая поездка в Южную Корею, где, затем, оркестр бывал неоднократно. Организатор концерта пригласил нас в ресторан: низкие столики, нужно было сидеть на полу и есть палочками. Там совершенно другая культура, сочетание старины и современной цивилизации, и это очень интересно. Интересно и в Италии, где красОты и дух творчества – везде.

«Такие встречи остаются в сердце навсегда»

На вопрос, что особенно запомнилось за годы работы, Вячеслав Редя вспоминает:

— Исполняли 13-ю симфонию Дмитрия Шостаковича. На концерте присутствовал сам Евгений Евтушенко и очень похвально отзывался об оркестре и о моей работе. Такие встречи остаются в сердце навсегда.

А вот планы на этот симфонический сезон главный дирижер не озвучивает – их было много, но, к сожалению, COVID-19 вносит свои коррективы. Часть концертов уже перенесли – многие музыканты просто не рискуют приезжать.

Три почти личных вопроса к Вячеславу Реде

— Сколько дирижерских палочек вы сменили за всю жизнь?

— С десяток, а сейчас у меня штук пять палочек. Я их не ломаю, я сторонник сдержанной манеры дирижирования, более важно — активное слушание. Сейчас палочки делают из пластика (ручки — из пробки). А когда я учился, то сам вытачивал их из дерева. Есть любимые палочки – привыкаешь, их удобно держать в руке. Это, как любимая ракетка в настольном теннисе (играю со студенческих лет).

— Как восстанавливаетесь после концертов?

— Обязательно выезжаю на природу. Люблю поплавать в бассейне. Нравится рыбалка. Люблю побыть в тишине — приходят разные хорошие идеи.

— Что считаете своим главным достижением?

— То, что любимое дело приносит радость не только мне и музыкантам, но и публике. Достиг этого благодаря своему трудолюбию и огромному творческому вкладу оркестра, спасибо коллегам!

Не забывайте

Пожалуйста, соблюдайте меры противоэпидемиологической безопасности в филармонии и других общественных местах. Носите маски, дезинфицируйте руки. Соблюдайте социальную дистанцию не меньше 1,5 м.

Как писала «Индустриалка», Известный запорожский дирижер выучил на карантине итальянский и начал писать книгу.

Читайте также: Изысканные детали и гармония: в запорожском музее открылись сразу две выставки.

Фото предоставлены Вячеславом Редей

ссылка на сайт: http://iz.com.ua/zaporoje/zaporozhskiy-dirizher-otmechaet-yubiley

Опубліковано в ЗМІ про нас

Шановний Вячеславе Васильовичу!
Колектив Запорізької обласної філармонії щиро вітає Вас – видатного митця, народного артиста України, головного диригента академічного симфонічного оркестру Запорізької обласної філармонії з ЮВІЛЕЄМ!

За покликом серця, Ви крокуєте стежкою всеохоплюючої любові до музики. Ваш творчий шлях – особливий, адже розвиток культури й популяризація музичного мистецтва стали для Вас професійним кредо та невід'ємною частиною життя.

Високо цінуємо Ваш вагомий внесок в утвердження іміджу філармонійного мистецтва в Україні та за кордоном.

Більше 30 років Ви очолюєте академічний симфонічний оркестр Запорізької обласної філармонії. Саме під Вашою орудою колектив знайшов свій власний творчий почерк і індивідуальну манеру звучання, здобув міжнародне визнання, підкорив зарубіжну публіку й став одним із кращих оркестрів України. Разом з колегами-музикантами Ви створюєте новітні музичні проєкти, відкриваєте багатство шедеврів світової та української музики, наповнюєте високими і світлими почуттями душі мільйонів слухачів. Незабутніми для гостей концертного залу імені М.І. Глінки стали шедевральні програми «Планети», «Carmina Burana», «Симфонія єднання» та інші. Як художній керівник та один із засновників Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячого та юнацького виконавського мистецтва «Акорди Хортиці», Ви дали путівку в життя багатьом обдарованим дітям, які нині є визнаними успішними музикантами.

Захоплюємося Вашим самобутнім талантом та цінуємо уміння творити і дарувати людям добро. Нехай ще багато років не вщухають бурхливі овації шанувальників Вашої творчості, а безмежна любов до музики і надалі надихає на реалізацію найсміливіших ідей і втілення феєричних концертних програм.

Щиросердно бажаємо Вам міцного здоров׳я, благополуччя, бадьорості духу, цікавих творчих знахідок, невпинного руху вперед! Побільше посмішок і позитиву, любові та насолоди, справжнього людського щастя та гармонії у житті!

Нехай завжди палає у душі вогонь мистецтва!

За дорученням колективу, з повагою генеральний директор, заслужений працівник культури України Ірина КОНАРЕВА

Опубліковано в Новини